ПАРАДОКС, а, ч. 1. Думка, судження, що різко розходиться із звичайним, загальноприйнятим і протирічить (іноді тільки на перший погляд) тверезому глуздові. Наведу деякі загальнознані факти, щоби суд мій не видався нікому парадоксом або брехнею (Фр., XVI, 1955, 24); - Спочатку я сприйняла слова Юрія Юрійовича як парадокс (Донч., V, 1957, 480); // Нелогічний збіг обставин. Історичний парадокс: в той самий час, коли розум людський посилав у космос ракети, на вершинах Паміру альпіністи розшукували волосату снігову людину (Руд., Остання шабля, 1959, 568).

2. книжн. Несподіване явище, яке не відповідає звичайним науковим уявленням. Ми стикаємося з парадоксом: щоб забезпечити собі життя, бактерії потребують речовину, яка б вбивала їх (Мікр. ж., XXII, 4, 1960, 65).