ОПИТ, у, ч. 1. Дія за знач. опитувати, опитати 1. Княгиня Ольга за ці дні зовсім вибилася з сил, слухаючи їх опити та розпити про далеку дорогу (Скл., Святослав, 1959, 123); Заступив [Колосок] на чергування, розставив вартових і хотів був почати опит кореспондентів про Вихора (Кучер, Чорноморці, 1956, 336).

Брати (узяти) опит, заст. - розпитуючи, дізнаватися про кого-, що-небудь. [Тиміш:] Ти з мене будеш.. опити брати, куди я гроші подів? (Кроп., III, 1959, 149); Ой заплакала мати, ідучи до хати, Що не можна за сина й опиту взяти (Чуб., V, 1874, 1043).

2. заст. Допит, дізнання. [1-й гребець:] Ми оце перевезли, а щоб як піде діло на опит, то й не знаємо, кого перевезли... (Кроп., III, 1959, 92).