ОДНОЧАСНО. Присл. до одночасний. Обидві пари розмовляють кожна окремо, але одночасно (Л. Укр., II, 1951, 37); Звістка про напад опришків у трьох місцях одночасно викликала переполох у всій окрузі (Гжицький, Опришки, 1962, 162).