ОБУРЛИВИЙ, а, е. 1. Який викликає обурення. [Криницька:] Книжка шкідлива, політично дволика.. А просто сказати - обурлива книжка (Мик., І, 1957, 396); - Ви своїм обурливим анархізмом підриваєте авторитет райкому (Руд., Остання шабля, 1959, 509).

2. Який виражає обурення; сповнений обурення. Схвачувався вітер, розносив обурливі слова парубка (Горд., Чужу ниву.., 1947, 8); Якась жінка в залі зойкнула, і на адресу гестапівця полетіли обурливі вигуки (Хижняк, Тамара, 1959, 284).