НЕМАЛИЙ, а, е. 1. Досить великий розміром, кількістю і т. ін. Тут ще наїзниця скакала І військо немале вела (Котл., І, 1952, 197); [Бичок:] Суддя свій чоловік, я ж йому немалу суму дав у позику!... (Кроп., І, 1958, 455); Шепче вітер на валу, Гонить хвилю немалу (Мал., Звенигора, 1959, 39).

2. Який набагато перевищує звичайний рівень, звичайну міру чого-небудь. По городах теж була немала клопотнеча: мазались, білились, чепурились та прибиралися, збираючись уже на зиму (Мирний, III, 1954, 255); Його розповідь, прикрашену в немалій мірі власними вигадками, Панас і Юрко слухали, як казку (Добр., Очак. розмир, 1965, 205); // Досить значний силою, глибиною вияву (про почуття, переживання). Мені буде жаль немалий, що не чутиму довго ніякої музики і сама не гратиму (Л. Укр., V, 1956, 33).

3. розм. Який перестав бути дитиною; дорослий. - Ти вже немалий... Другі твоїх літ дітей мають... (Мирний, І, 1949, 163); - Що ти мені мораль читаєш? - спалахнувши, вигукує Маковей.. - Шануйся, дивись, бережись! .. Сам уже немалий, розумію дещо! (Гончар, III, 1959, 300).