НЕГРАМОТНИЙ, а, е. 1. Який не вміє читати й писати. - Марта украла [книжку], - відказала [мама].. - Нащо? Вона ж неграмотна! - здивувався папа (Мирний, IV, 1955, 348); - Повернеться твій Оксен із служби та візьме собі в подруги курсистку стрижену, а тебе покине. Навіщо ти йому здалася, неграмотна й темна? (Тют., Вир, 1964, 23); // у знач. ім. неграмотний, ного, ч.; неграмотна, ної, ж. Людина, яка не вміє читати й писати. - Неграмотному треба все в голові тримати, часом і забудеться, а грамотний записав - папір не голова - з нього не втече (Коцюб., І, 1955, 451); // Який допускає граматичні, стилістичні і т. ін. помилки; малограмотний. Неграмотний учень; // перен. Недостатньо обізнаний у чому-небудь; недосвідчений, некмітливий. [Омелько:] А справді, і я знав її [загадку]. [Іван:] Та справді ж, справді у решеті дірки! Ех, ви, неграмотні! А ну вгадайте другу! (Кроп., І, 1958, 84).

2. Який містить у собі граматичні, стилістичні і т. ін. помилки; безграмотний. Неграмотний твір.