НЕБОСХИЛ, у, ч. Те саме, що небокрай. Ось поминув він останню хату, ось розкинулось, аж до самого небосхилу розляглося засипане снігом поле... (Коцюб., І, 1955, 110); Сонце вже зовсім сіло за небосхилом (Ткач, Моряки, 1948, 37); Високо над лісом, на небосхилі між зорями, виринув місяць уповні (Коб., III, 1956, 86); Сонце високо підбилося і на сірому небосхилі блищало великою срібною монетою (Хижняк, Тамара, 1959, 193).