НАЇДАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., НАЇСТИСЯ. їмся, їсися; наказ, сп. наїжся: док. Досхочу їсти, задовольняти потребу в їжі; насищатися. Обідом так наїдався [Славко], що аж робилось йому гидко, не міг на страву подивитись (Март., Тв., 1954, 239); - Може. ти не наїдаєшся? Може, добавки тобі? Ти не соромся! (Гончар, Тронка, 1963, 277); - Коли ти, Попенко, наїсися? - спитав його Шестірний, закриваючи книжку (Мирний, І, 1954, 331); - Насипай ще, Миколко, - припрошує дядина. - Дякую, - кажу, - дядино, я вже наївся (Багмут, Опов., 1959, 7); * Образно. Кати! кати! людоїди! Наїлись обоє. Накралися; а що взяли На той світ з собою? (Шевч., І, 1963, 246).

@ Блекоти наїстися див. блекота; Наїстися буханів див. бухан.