НАПОЛЕГЛИВИЙ, а, е. 1. Завзятий, стійкий, непохитний у здійсненні, досягненні певної мети. - Я знаю, ти - впертий... Наполегливий. Що задумав - не відступиш... (Донч., V, 1957, 477); Семен Ларивонович - ентузіаст механізації, а Мишуня вважався за його здібного й наполегливого учня (Ю. Янов., II, 1954, 130).

2. Який виражає, містить у собі завзяття, стійкість, непохитність. Дорош добре знав, що наполегливою вимогою від зама нічого добитися не вдасться (Тют., Вир, 1964, 147); // Який здійснюється з виявленням завзяття, стійкості, непохитності. Здати роботу недбалу або недороблену він не міг - це означало 6 самому закреслити всю наукову цінність дворічної наполегливої праці (Тулуб, В степу.., 1964, 431); Трудящі нашої великої Батьківщини розгортають наполегливу боротьбу за якнайшвидше перетворення в життя історичних накреслень Програми партії (Літ. газ., 26.XII 1961, 1).