НАМІР, у, ч. Задум, бажання зробити що-небудь. Своїх намірів він не сповіряв дома нікому (Мирний, III, 1954, 55); Антон.. вперто здійснював свій намір добратися до міста (Чорн., Визвол. земля, 1959, 133).