НАМАГАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., рідко НАМОГТИСЯ, можуся, можешся; мин. ч. намігся, намоглася, лося; док. 1. з інфін. Пробувати робити що-небудь; докладати зусиль до чого-небудь. Він намагався удавати, що все це його не бентежить, а навіть бавить (Л. Укр., III, 1952, 706); Мічурін ухопився за гвинтівку й намагався вирвати її в козака (Довж., І, 1958, 450); Мстислав намагався бути спокійним, але його хвилювання помітили всі (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 366); [Ксенія Михайлівна:] Коли б тепер котрий з хазяїнів намігся платить своїм наймитам вдвоє, то його сусіди-хазяїни заїли б... (Кроп., IV, 1959, 95).

2. розм. Вимагати зробити що-небудь неодмінно; настоювати на чому-небудь. Чоловік якийсь кабана смалив, а циган тут нагодивсь і намагається: дай та дай йому сала (Україна.., І, 1960, 279); Мотря намагалась, щоб Карпо нагородив такий тин, щоб і птиця через його не перелітала (Н.-Лев., II, 1956, 366); Пріська мала була додому йти, та Одарка намоглася. - Посидьте, тітко. Погомонимо ще (Мирний, III, 1954, 35).

@ Намогтися в одне (в одну душу) - дуже наполягти на чому-небудь. [Морозиха:] Намоглась в одну душу: ворожи їй та й ворожи!.. (Кроп., І, 1958, 75); - Про кого це вона?.. - насторожився Марчевський, пильно дивлячись в обличчя Сидорчука. - Е-е! Слухайте теревені!.. Намоглася в одне та й годі: ірод, ірод... (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 143).