НАКОПИЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАКОПИЧИТИ, чу, чиш, док. 1. перех Поступово збирати, накопляти в якій-небудь кількості. - Буду накопичувати запаси хліба, - посміхнувся хлопець (Руд., Остання шабля, 1959, 357); Водорості мають чудову здатність накопичувати в собі мікроелементи, які містяться в морській воді (Знання.., 2, 1966, 3); // перен. Збільшувати, додавати що-небудь. Ленін вчив, що, коли виступ передчасний, треба відступити, щоб зберегти сили і накопичити їх в час перепочинку (Смолич, Світанок.., 1953, 213).

2. неперех., рідко. Накладати, навалювати в якій-небудь кількості або купою. - Ви тут [на столі] навалили, накопичили, ні ладу ні складу, - а тепер о! Все в порядку..! (Фр., II, 1950, 367).