НАКЛАДАТИСЯ, ається, недок. 1. Лягаючи зверху, покривати собою що-нсбудь. * Образно. На гомін, навіть - на галас людський наклався такий зойк, якого хлопець уперше почув у житті (Ле, Хмельницький, І, 1957, 5); // Надіватися на що-небудь. - Треба наперсток собі купити. Тільки на який палець його накладається? (Мак., Вибр., 1954, 180).

2. розм. Наїдатися досхочу. З-під гарби долітав один і той же звук, який дражнив усіх: то Охрім вишкрібав ложкою казанок. - А ніяк не накладешся! - вилаяв його Латочка (Тют., Вир, 1964, 83).

3. Пас. до накладати 1 - 5, 8.