НАЖИВАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., НАЖИТИСЯ. ивуся, ивешся, док. 1. Збагачуватися легким, нетрудовим шляхом; одержувати прибуток; багатіти. - Усе життя батько його [куркуля], як павук, кров із нас пив. А зараз син його на нашому горі наживається (Головко, II, 1957, 495); Місто заростало бур'яном, в ньому наживався якийсь американець Гоуен (Кучер, Дорога.., 1958, 114); Кравченко розповідав про всякі плутні, хто кого обдурив, хто нажився (Мирний, III, 1954, 330); Карпо Адамович улаштував сина на квартиру до якоїсь сварливої, скупої хазяйки, яка брала учнів до себе з єдиною метою нажитися за їх рахунок (Життя К.-Карого, 1957, 10).

2. тільки док., розм. Багато, довго прожити: досхочу, добре пожити. - Ти нажилася з милим, Ганно! А я пішла заміж за нелюба і не зазнаю такого щастя, як тобі судилося... (Н.-Лев., І, 1956, 96); - Чого ви налякались? Що про смерть нагадали? Ну, то що? Вже ж нам з вами й час: нажились уже! (Григ., Вибр., 1959, 314).

3. тільки недок. Пас. до наживати. Василь пригадав слова Кабанцеві і пойняв йому віри, .. що хазяйство не зразу приходе [приходить], а наживається довгими роками (Мирний, IV, 1955, 212).