НАДІЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наділити. Батько [І. Тобілевича] - людина завзята, енергійна, запальна, виняткової фізичної сили - був наділений почуттям гумору, мав добрий голос (Життя К.-Карого, 1957, 8); // наділено, безос. присудк. сл. Наділено Мотруну, Ярину, аж ось і Дарчина русява голова з непокритою короною кіс похилилась до білої ручки панни Юзі (Л. Укр., III, 1952, 676).