НАГРЯНУТИ, ну, неш, док. 1. Несподівано, раптово з'явитися. Марксистський гурток кілька разів збирався в училищі, але тут завжди була небезпека, що нагряне адміністрація (Бурл., Напередодні, 1956, 15); Вночі він нагрянув до неї з дядьками додому (Гончар, II, 1959, 266); // Напасти. Траплялось, що увесь город по цілих ночах був у тривозі, прислухаючись, як вили собаки, і сподіваючись, що ось-ось нагряне ворог і всіх переб'є або полонить... (Збірник про Крон., 1955, 49).

2. З великою силою, раптово розпочатися. А коли нагрянула війна - чашу лиха випив він сповна (Гонч., Вибр., 1959, 270).