МІНІСТЕРСЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до міністр і міністерство. - Коли міністерську теку бере до рук чесна людина, то всім легше живеться (Хотк., І, 1966, 153); Переслідуваний нуждою, Мічурін, нарешті, не витримав і через два з половиною роки почав сам оббивати пороги міністерських канцелярій, наражаючись на глузування чиновників через свій непоказний вигляд (Довж., І, 1958, 425).

2. розм. Такий, як у міністра; достойний міністра. Голос у цього товариша й справді-таки міністерський (Ряб., Жайворонки, 1957, 54).