МУТНИЙ, а, е, розм. 1. Те саме, що каламутний. Восени звичайно сільські газдині мочили в мутній воді потоку коноплі (Кобр., Вибр., 1954, 84); Над головою мутне, обложене хмарами осіннє небо (Грим., Кавалер.., 1955, 148).

2. Який утратив блиск, прозорість; тьмяний. Тихо стало в хаті. Місяць несміло, блідо проглядає крізь мутні шибки (Фр., І, 1955, 65).