МОНАХ, а, ч. 1. Те саме, що чернець. В моїй каюті французькі монахи і турецький комерсант (Коцюб., III, 1956, 349); Ближче до рампи, за такою ж конторкою сидить ще один молодий, вродливий монах Микита з чорною борідкою на блідім обличчі (Коч., Я. Мудрий, 1946, 10).

2. перен., ірон., жарт. Про чоловіка, що живе самітно, уникає спілкування з людьми; відлюдник (у 1 знач.) самітник.

3. розм. Водоспуск у греблі. Стави обов'язково роблять спускні, з невеликим трубчастим водоспуском, так званим монахом, з допомогою якого легко регулювати водопостачання (Колг. енц., II, 1956, 391).