МОГОРИЧ, у, ч., розм. 1. Частування з приводу успішного завершення якої-небудь справи. Могорич - любовна річ (Номис, 1864, № 14063); - Ти думаєш, ми не знаємо, скільки відер горілки ти дав на могорич голові, писареві та його рідні (Н.-Лев., II, 1956, 260); // Те, що п'ють при такому частуванні. На столі стояла горілка: декотрі бурлаки пили могорич і частували бурлачок (Н.-Лев., II, 1956, 201); Випили могорич. Олександра вступила у Петрову хату, котра відтоді мала бути й її хатою (Коцюб., І, 1955, 67); У закутку базарного майдану.. Любили.. Статечні люди пить могоричі (Рильський, III, 1961, 171); [Мордохай:] Могорич - це мазь така, що після неї вже колеса не риплять! (К.-Карий, І, 1960, 157).

@ Запивати (запити) могорич див. запивати.

2. перен. Плата за послугу, допомогу і т. ін. - Швиденько збігай, Кузьмо, і до Карпця, і до Підіпригори. Скажи, , нехай зараз же до мене приходять. А тобі за. дорогу - мій могорич (Стельмах, II, 1962, 94); Чого мій татко не робив! Писав "прошенія" селянам за могорич... Він все умів (Сос., II, 1958, 365).