МИЛО1, а, с. 1. Тверда, напіврідка або рідка речовина - суміш жирів та лугу, що добре розчиняється у воді й уживається для миття і прання. "І що там мити?" - подумала Христя, дивлячись, як і без того тендітні та білі руки натирав панич пахучим милом (Мирний, III, 1954, 154); Не мама її [сорочку] прала, а дівчата з фронтових пралень, а їм уже руки милом геть пороз'їдало... (Гончар, III, 1959, 9); // Піна, що утворюється при розчиненні цієї суміші у воді. Хомині очі каламутні, як вода з милом (Коцюб., II, 1955, 55); Він, ще й не втершися, ще мило на шиї та біля вух, схопив глечик і видудлив із нього, мабуть, із кварту (Головко, II, 1957, 44); // тільки мн. Про сорти цієї речовини. Свіжий, вільний, жвавий, гречний, Він [ведмедик] ненавидить всі мила, Умивання - нову розкіш (Л. Укр., IV, 1954, 141); Всі мила - це не що інше, як лугові солі вищих жирних кислот (Наука.., 5, 1963, 14).

^ Собаче (дике) мило, розм. - те саме, що мильнянка. Під полом лежали усякі трави і коріння: .. любисток, терлич, папороть, собаче мило (Кв.-Осн., II, 1956, 189); Щедро пекло сонце, толока яскравіла диким маком, деревієм, собачим милом (Чаб., Тече вода.., 1961, 9).

@ Без мила в душу лізти - добиватися свого лестощами, удаваною ласкавістю; Допастися (припасти), як Мартин (дурний) до мила - почавши щось робити, бути не в силі від цього одірватися. Володимир.. до смачного борщу допався, як Мартин до мила (Чорн., Красиві люди, 1961, 19); Пожалівшись на Кифора, на те, що припав пастух до приватної власності, як дурний до мила, попросила Параска владу зарадити біді (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 36); Мов (як) мила ковтнув (з'їв) - про людину у поганому настрої. Пішов і пішов - мов мила ковтнув (Номис, 1864, № 3509); - Чого це ти, Чіпко, як мила з'їв? - питає [Лушня]. - Чого ти журишся? (Мирний, II, 1954, 183); Проміняти (поміняти) шило на мило див. проміняти.

2. перен. Біла піна поту. [Кирило:] Як сяду було на неї [відьму], та замордаю, та як почну хвайдою маніжити, аж мило з неї клубками котиться!.. (Кроп., II, 1958, 11); - Вгамуйся, Іване, .. Ти глянь: з тебе он уже мило падає (Ткач, Плем'я.., 1961, 187).

@ У мило загнати (ввігнати) кого: а) загнати коня до того, що він укрився піною. - Ти що, ніби з цепу зірвався, коня в мило загнав? - накинувся Когут на наймита (Цюпа, Назустріч.., 1958, 108); б) важкою працею знесилити людину. І раптом згадав [Тарас Демидович] ті слова, що говорив Корній Кирилович, загортаючи гроші: "В мило там тебе вгонять, Тарасе, відчуваю. Але не падай духом.." (Збан., Малин. дзвін, 1958, 156); Мило встає (встало) на кому - з'являється біла піна на комусь. Він одно поганяв свого Гнідка, на котрому аж мило устало (Мирний, І, 1954, 282).


МИЛО2. Присл. до милий 1. Красо України, Подолля! Розкинулось мило, недбало (Л. Укр., І, 1951, 14); І снилось так мило та любо, І я через сон говорив: Дівчино, моя ти дівчино (Рудан., Тв., 1956, 57); Хусточко моя, як ти мило мені пахнеш материним сивим волоссям, її теплом, знайомим і найріднішим з дитинства... Цюпа, Назустріч.., 1958, 140); - А його княгиня! Так мило, так просто обійшлася з нами, дарма що велика пані (Н.-Лев., І, 1956, 164); Так мило шуткували пасажири, Такі були вродливі всі жінки, Що мимохіть спадали в усміх щирий Зразки суворості - провідники (Рильський, І, 1956, 261); // у знач. присудк. сл., часто з інфін. На тобі, Данило, що мені не мило! (Укр.. присл.., 1955, 163); Стихла буря: ясно, мило; Поле ожива (Граб., І, 1959, 61); Вийшла мати з немовлям в садок.. Як їй мило співи колискові Та вплітати в перші сни синкові (Вирган, В розп. літа, 1959, 29).


МИЛО... Перша частина складних слів, що відповідає слову мило11, напр.: милорізальний, милоштампувальний і т. ін.