МАЙСТРУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. перех. і без додатка. Робити, виготовляти що-небудь ручним способом. Тесляр колисочку дебелу Майструє в сінях (Шевч., II, 1953, 312); Одного літнього дня.. Кайдаш сидів у повітці на ослоні й майстрував (Н.-Лев., І, 1956, 263); Піду, бувало, в село, бавлюся з сільськими дітьми або придивляюся, як старші майструють коло возів, саней чи інших знаряддів [знарядь] (Фр., II, 1950, 344); Козаки з нудьги, щоб даремно не сидіти, майстрували залізні гаки - "котвиці" (Кач., Вибр., 1953, 75).

2. неперех., розм. Те саме, що теслювати. Гриць за яку тільки роботу не брався: і майстрував, і бондарював, і фурманував (Чорн., Визвол. земля, 1959, 15).