МАЙНО, а, с. 1. Речі, які комусь належать на правах власності. Нещасний Гельє зв'язав у вузлик своє майно і вибіг з хати на вулицю (Коцюб., III, 1956, 9); Майна того небагато: стара скриня, з діда-прадіда, материн ткацький верстат, горщики та інший хатній скарб (Руд., Остання шабля, 1959, 555); Майно, власник якого є невідомим (безгосподарне майно), переходить у власність держави у порядку, визначеному спеціальним законом (Цив. кодекс УРСР, 1950, 15); Державне майно; // рідко. Устаткування. Дівчина-інженер господарським оком оглянула нескладне майно вишки (Донч., II, 1956, 70).

^ Нерухоме майно див. нерухомий2; Рухоме майно див. рухомий.

2. розм., рідко. Те саме, що маєток 1. Чебанов просидів щось 2 години, розказував про себе й про свій замір дати концерт в Чернігові,.. а потому оселитися десь в жінчиному (нової жінки) майні (Коцюб., III, 1956, 174).