КОВАЛЮВАТИ, юю, юєш, недок. Займатися ковальством, працювати ковалем. [Ялина:] Тарас ковалює!.. [Єфрем:] А в нас ковалів в слободі не треба?.. (Кроп., IV, 1959, 346); У вільний час Лукич ковалює в кузні нарівні з Ілончиним батьком (Гончар, І, 1954, 458); В єдиній на всю Вербівку кузні, де ковалював Лаврін Перегуда з сином Онопрієм, тепер стояв гук від зорі до зорі (Іщук, Вербівчани, 1961, 5).