ЗЛИДЕНЬ, дня, ч., розм. Те саме, що злидар. [Ганна:] Воно вже й скрізь так повелося: багачі до багачів туляться, а злидні одно другого зажирають!.. (Кроп., II, 1958, 20); - І в мене, Мар'яно, нічого нема. Я такий же злидень, як ти (Стельмах, II, 1962, 225); // Уживається як лайливе слово. Бісові злидні [пани]! Бояться, щоб не вкрала, бач! - торохтіла Мар'я (Мирний, III, 1954, 152); А ти, злидню, гостити маєш чим?! То до тебе підуть на голодування?.. (Ю. Янов., І, 1954, 32).