ЗДРІТИ, здрю, здриш; наказ. сп. здрій; недок., заст. Бачити. Не здрів [Еней] нічого пред собою, А ще з-за столу не вставав (Котл., І, 1952, 91); Та статуя стояла, мов не здріла Тих жертв (Фр., XI, 1952, 422).