ЗАХІДНИЙ, а, е. Прикм. до захід1; протилежне східний. В обличчя віяв холодний західний вітер (Кучер, Чорноморці, 1956, 284); Усі сучасні слов'янські мови поділяються на три групи: східну, південну і західну (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 21); Місячне проміння пробивалось крізь порвані хмари, що поблідли і тихо сунулись на схід, одкриваючи західний край неба (Л. Укр., III, 1952, 565); На західній околиці села, біля самого байраку, живе Йосип Вихор (Тют., Вир, 1964, 6); Західна преса писала, що на Кримському перешийку, на цій ключовій позиції, може бути зведена фортеця, не менша по значенню, ніж Гібралтар чи Суец (Гончар, II, 1959, 353).


ЗАХІДНИЙ, а, е. 1. Стос. до заходу (див. захід3 3). Михалчевський роздивлявся на Василину, освічену тихим західним світом (Н.-Лев., II, 1956, 132).

2. діал. Який заходить за обрій (перев. про сонце). Коло молодих сосонок,- як чудово грає між ними багряний промінь західного сонця! (Л. Укр., III, 1952, 521); Західне сонце пускало понад лугами рожевий туман (Тют., Вир, 1964, 100).