ЗАПОБІГАТИ, аю, аєш, недок., ЗАПОБІГТИ, іжу, іжиш, док. 1. неперех., чому. Не допускати, заздалегідь відвертати що-небудь неприємне, небажане. - Дивні ті люди, бідує, горює, гине з голоду, а нічого не радить собі, не запобігає лихові... (Коцюб., І, 1955, 110); Остерігаючись і запобігаючи розголосові, дівчина навіть в думці не мала, що поголос, якого вона найбільше боялася, вже йде (Коз., Сальвія, 1959, 188); Можливість запобігти війнам стала реальною лише тоді, коли соціалізм перетворився в світову систему, коли він зміцнився і зросли миролюбні, прогресивні сили (Ком. Укр., 10, 1960, 19).

2. тільки недок., неперех., перед ким, рідко до кого і без додатка. Догоджати кому-небудь, підлещуватися до когось, домагаючись прихильності, заступництва. Шкільний сторож Мартин Іванович був у школі визначною людиною, - його поважали і навіть запобігали перед ним (Коп., Тв., 1955, 289); - От такі всі мужчини. Бігає, запобігає, улещує, ..а одружиться - тікає від дружини, як чорт од ладану (Кол., Терен.., 1959, 118).

Запобігати (запобігти) ласки у кого, чиєї - шукати, домагатися чиєїсь прихильності. Не зазнає дідова унука сирітської долі, не куштуватиме хліба, помащеного прокльоном, не запобігатиме ласки у ворогів... (Л. Янов., І, 1959, 302); Як кожен магнат, він [Потоцький] зневажав дрібну шляхту і, як кожен магнат, запобігав її ласки (Тулуб, Людолови, І, 1957, 93).

3. перев. док., перех., заст. Здобути, дістати, придбати, знайти кого-, що-небудь. [Завада:] Не багато й наслужила [Оксана], один тільки рік, а горя запобігла, на цілий вік і собі й мені... (Кроп., І, 1958, 434); - Воно так кожному на світі: те е, другого недостає; одного й багато, а другого ніяк не запобіжиш... (Мирний, IV, 1955, 253); [Єгер:] Адже ти маєш хлопця, що хутко хоч до війська. Де ти собі такого запобігла? (Л. Укр., IV, 1954, 215).