ЖОЛУДЬ, я, ч. Плід дуба. Капають від часу до часу напівдостиглі жолуді з дубів (Фр., VI, 1951, 149); Ми збирали з сином жолуді дубові, І про день майбутній я казав синкові (Рильський, II, 1956, 181).