ЖЕБРАЦЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до жебрак. Перший раз на віку їй спали на думку батькові жебрацькі заробітки (Н.-Лев., IV, 1956, 340); Дорога захрясла: вози високо навантажені жебрацьким добром - торбами, лахміттям (Вас., Незібр. тв., 1941, 206); // Добутий жебранням; випрошений. Жебрацький хліб.

2. перен. Злиденний, убогий. Все.. мало якийсь немов засоромлений, жебрацький вигляд (Л. Укр., III, 1952, 740); Марко Вовчок пояснює жебрацьке становище селян існуючими в країні порядками (Рад. літ-во, 4, 1957, 76).