ДОРІКНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до дорікати. Поки обгонили їх косарі, помовчали дівчата. Потім Марійка обережненько дорікнула Оксані (Головко, І, 1957. 115); - Коли вже на те пішло, - повернувся він до кошового, - що всякий нехтує козацькою честю, то не дорікне вже ніхто мені (Довж., І, 1958, 254).