ДОЦЯ, і, ж., пестл. 1. Те саме, що дочка 1. - Не руш, доцю, Костіка.. - умовляє дівчинку мама (Петльов., Хотинці, 1949, 10); З машини й справді виходила її доця, одягнена сьогодні в нову світло-голубу сукню (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 69).

2. Звертання літньої людини до молодої жінки або дівчини. - Хто ти є, доцю, відкіля? Аж у грудях потепліло Даринці - доцею назвала, та ще й якось наче трохи материнським голосом (Вирган, В розп. літа, 1959, 266).