ДЕТОНАТОР, а, ч. 1. Вибухова речовина, яка при вибуханні викликає детонацію іншої вибухової речовини. Детонатори вибухнули.

2. Капсуль, запал для здійснення вибуху. Сам по собі і особливо в суміші з горючими речовинами азотнокислий амоній добре вибухає від капсуля-детонатора (Цікава хімія, 1954, 110); - Зрозуміло, - каже робітник, - кислотний детонатор [треба ставити], бо коли поставите годинник, його цокотіння можуть почути (Ю. Янов., IV, 1959, 225).