ГРЕЧАНИК, а, ч., розм. 1. Хлібний виріб з гречаного борошна. От цар знов загадує, щоб невістки напекли гречаників і принесли йому: хто краще пече? (Укр.. казки, 1951, 173); Згадалась сусідка Вівдя, яка нагодувала хвору дитину гречаником (Донч., III, 1956, 7).

2. тільки мн. Назва пісні і танку. [Мошко:] Всіх, яких скажете: дудочку.., гречаники - нема такого танку, щоб Мошко не заграв (Вас., III, 1960, 184).