ГРЕБЕЦЬ, бця, ч. 1. Той, хто гребе веслами. - Ти, Іване, до берега приставай, - крикнув пан до одного з гребців (Мирний, І, 1954, 312); Гребці повинні були пропливти кілька кілометрів вниз по річці (Ів., Вел. очі, 1956, 85).

2. рідко. Той, хто згрібає що-небудь граблями, лопатою і т. ін. Тут рота косарів є гребцями Йшли битись з косами, з граблями, Ніхто од бою [з троянцями] не цуравсь (Котл., І, 1952, 182).