ГРАНАТА1, и, ж. 1. Розривний артилерійський снаряд, наповнений вибуховою речовиною. Осколково-фугасні гранати; // Невеликий розривний снаряд, який кидають (метають) рукою. Гранату кидає боєць (Сос., Вибр., 1947, 239); Тільки другому матросу Вже не стати на роботу. Кулемет не націляти З амбразури перед боєм. Не метнуть йому гранати П'ятижильною рукою (Мал., 1, 1956, 49).

2. Снаряд для метання в легкій атлетиці.


ГРАНАТА2 див. гранат1.