ГОСТРОВЕРХИЙ, а, е. З гострим верхом. Високо здіймається гостроверха солом'яна покрівля (Вас., І, 1959, 292); Непорушними вартовими стояли гостроверхі копиці (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 562); Сидять татари на конях, у гостроверхих шапках, вузько прорізаними очима роздивляються навколо (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 528).