Тлумачний словник української мови
ГОРОДЯНИН, а, ч., рідко. Житель міста. Баштан в його великий, славний - людей повно раз у раз - і городян і селян (Вовчок, І, 1955, 309); Місто жило вихідним днем.. Городяни лишали місто, а на їх місце приходили люди з околишніх сіл, запруджуючи вулиці, площі (Томч., Готель.., 1960, 235).