ГОЛУБЕЦЬ, бця, ч. 1. Зменш.-пестл. до голуб 1, 3. Голубець гукає, як пари шукає (Номис, 1864, № 8858); * У порівн. А Петрик такий біленький, такий вичесаний, гей голубець (Черемш., Тв., 1960, 34); Під образами паперові голубці, квітки (Л. Укр., III, 1952, 717).

2. Па в танцях. Раптом лунає голос аранжера: «Голубець!» і пари з'єднуються й пускаються у вировий танець (Фр., VI, 1951, 225).

3. див. голубці.