ВІОЛОНЧЕЛЬ, і, ж. Смичковий чотириструнний музичний інструмент, середній між скрипкою та контрабасом. Довго бринить іще рівний звук, немов хтось вчепив невидиму струну на віолончелі... (Вас., І, 1959, 277); На естраді музиканти готували свої інструменти - сердито бубонів контрабас і вібрувала віолончель (Десняк, II, 1955, 318).