ВІДКУШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДКУСИТИ, ушу, усиш, док., перех. 1. Кусаючи, відокремлювати, відділяти зубами частину від цілого. Ковтав [Джузеппе] .. дрібненькі рибки і одкушував ноги у молодого спрута (Коцюб., II, 1955, 417); Вона одкусила нитку зубами і одвернулася від сестри (Л. Укр., III, 1952, 746); Грому, здається, легше відкусити собі язика, аніж ще раз попросити [баян] (Ю. Янов., IV, 1959, 104).

2. Відокремлювати частину чогось металевого обценьками, щипцями тощо. Гриньо обценьками відкушував шматочки дроту (Чорн., Пісні.., 1958, 72).