ВИТОНЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИТОНЧИТИ, чу, чиш, док., перех. 1. Робити тоншим.

2. Робити розвиненішим, гострішим. Наш обов'язок - високохудожніми творами і далі розвивати, витончувати мистецькі смаки народу (Мист., 4, 1958, 4).