ВИСХІДНИЙ, а, е. 1. Який підіймається вгору; протилежне низхідний. Наше навчання почалося при перших же променях висхідного сонця (Смолич, І, 1947, 117); Перед грозою йшли висхідні потоки повітря (Собко, Граніт, 1937, 66); * Образно. Нерчина полковник Сильвестров вважав здібним офіцером, перед яким розкривався висхідний шлях на військовій службі (Рибак, Час.., 1960, 15).

@ Висхідна інтонація, лінгв. - інтонація з поступовим підвищенням тону; Висхідний наголос, лінгв. - наголос з поступовим підвищенням тону.

2. перен. Який розвивається до вищого рівня. Молода радянська поезія була поезією непідробної бадьорості і високого душевного піднесення, в якому відбилося життєрадісне світовідчування ростучого, висхідного класу, класу-переможця (Нов., Про багатство літ-ри, 1959, 117).