ВИКРУТКА, и, ж. 1. розм. Те саме, що викрут 1. [Xарько (сам):] Дивуюсь і своєму нещастю і хитромудрим викруткам моєї в'юнкої бестії жінки, котра вміє завжди вийти сухою з води і все звернуть на мене (Кроп., V, 1959, 593).

2. Інструмент для загвинчування і відгвинчування гвинтів. Викрутка в руці слюсаря відразу опустилася вниз (Собко, Граніт, 1937, 98).