ВИДОБУТОК, тку, ч., гірн. 1. Процес добування корисних копалин з надр землі. Легко було вдосконалювати видобуток вугілля, йдучи поруч старого Чудина (Ю. Янов., II, 1954, 144).

2. Певна кількість корисних копалин, видобутих з надр землі. Видобуток вугілля, газу і нафти повинен забезпечити цілком усі потреби народного господарства (Програма КПРС, 1961, 61); [Гаврило:] Ми видобуток даєм за себе і за вас [Галю і Марту] (Корн., II, 1955, 144).