ВИГНУТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до вигнути. На жовтих сап'янцях дзвеніли зірчасті остроги, вигнуті догори (Панч, III, 1956, 53).

2. прикм. Який має форму округлого згину, згинів, дуги. Він дивився на її молоде, ніжне обличчя, на тонкі, вигнуті брови, в чорні очі (Бойч., Молодість, 1949, 37).