ВИБАЧЛИВИЙ, а, е. 1. Який виявляє поблажливість; несуворий. З таким посміхом, вибачливим, стриманим, старші дивляться на пустощі улюбленої дитини (Донч., І, 1956, 475).

2. Який виражає прохання вибачити. Щоб загладити свою провину, вибачливим тоном промовив [Клименко]: - Справді, друже, сьогодні не можу (Стельмах, Кров людська... І, 1957, 162).