БІСЕНЯ, яти, с. 1. Зменш. до біс 1 1. Та й мордувалося ж скажене бісеня! І скаче, і тупоче, і по землі качається (Вовчок, VI, 1956, 271).

2. розм. Про кого-небудь жвавого, меткого, хитрого, лукавого. Кирило Сидоренко глянув на неї, усміхнувся - ну й бісеня, а очі ж які, золотаво-карі (Собко, Звич. життя, 1957, 50).