БОРОНИТИ1, оню, ониш, недок. 1. перех. і без додатка. Обороняти, захищати кого-, що-небудь. - Мене од всіх ти боронив (Котл., І, 1952, 232); [Василь:] Закипіло тоді моє серце, запеклося: .. пішов боронити малосилих та неможних (Мирний, V, 1955, 107); Коли народ усім своїм життям Присягся діло праве боронити, Його ніяким не розбить громам І жодним океаном не залити! (Рильський, І, 1956, 231).

@ Борони (боронь) боже!; Нехай (хай) бог боронить! див. бог.

2. неперех. Не дозволяти, не давати робити що-небудь; забороняти. Собаки, ворони Гризуть шляхту, клюють очі; Ніхто не боронить (Шевч., І, 1951, 119); Засватав Павло Варку, пани не боронили, весілля одбулося (Вовчок, І, 1955, 167); Ніхто ніколи не боронив рибу ту ловити (Мирний, III, 1954, 308); [Лісовик:] Ось тута мають хижку будувати, - я й то не бороню, аби не брали сирого дерева (Л. Укр., III, 1952, 195); Рада б тобі ручку дати, Та боронить стара мати (Федьк., Буковина, 1950, 64); // чому, рідко. Перешкоджати, заважати. Вони [перші п'єси] краще задумані і краще виготовлені. А тепер - чи поспіх тому боронить, чи що друге.., тілько недостае того почування правди, що в перших бувало (Мирний, V, 1955, 385).


БОРОНИТИ2, оню, ониш, недок., перех., рідко. Те саме, що боронувати. Оре плугом, кіньми боронить (Чуб., V, 1874, 199).