БЛАКИТЬ, і, ж. Блакитний колір; голубінь. Небо сміялося своєю чистою, глибокою блакиттю (Фр., VI, 1951, 303); Світло зникло, небо змеркло, і блакить укрила хмари (Л. Укр., І, 1951, 245); Сивизна лягла на скроні, А в очах - жива блакить (Воронько, Славен мир, 1950, 51); * Образно. В небі світлім - ні хмаринки. На душі моїй - блакить (Шер., Дорога.., 1957, 11);

* У порівн. О, принесіть мені пролісок з лісу. Ніжний і чистий. Як неба блакить (Пісні та романси.., II, 1956, 248); // Блакитний простір неба. А вгорі ж - нема блакиті міри, ..В тій безодні потопав око... (Стар., Поет. тв., 1958, 27).